Пологовий - то є зло

Не знаю, може хтось насолоджувався трьохденним (а в декого й більше) перебуванням в пологовому, але я в принципі не люблю ніяких лікарняних закладів і додому мені хотілося вже на другий день. От не шарю, якщо все добре, і жінка з дитиною здорові, чого їх тримати в тому заточєнії три дні? Одного дня, як на мене, цілком би вистачило.

Особисто я там не могла ні їсти, ні спати. Ну, їсти не могла їхню їжу, свою топтала як має бути:) Ну, ви собі приблизно уявляєте, чим годують в лікарнях? Так от, все ще прескорбніше) Той суп з двома шматочками картоплі, одним шматком нещасної моркви і кількома гречинками на ранок після пологів я ніколи не забуду. Бо його я таки з'їла, оскільки мені ще ніхто нічого не приніс, а голодна я була, як дика звірина - ще би, після такої важкої роботи:) Так от про що я - беріть з собою свою їжу. Або хай вам хтось приносить свіженьке. Бо від тих казьоних харчів хіба одна користь - можна підхуднути за ті три дні.

До речі про це - жінки, можете не боятися, що після пологів з вашою фігурою буде якась печалька, я вже через кілька днів виглядала так, як до вагітності. Знову ж таки - спорт вам в поміч (до вагітності, маю на увазі), ну і щоденне мастіння живота олійкою, можна навіть простою оливковою. В мене, наприклад, жодної розтяжки, аж моя гінекологша при огляді захоплювалась:) нє, ну і не тре всю вагітність торти жерти, бо то ніяка олійка і качання пресу до вагітності не допоможуть:) ну і особисто я ще носила щодня компресійний трикотаж - підколінки, щоб вагітність ніжкам не зашкодила. І таки не зашкодила, ніяких венок не повилазило, хоча маю генетичну схильність до варикозу.
Але щось я відійшла від теми:)

Так от, спати в пологовому я теж не могла, бо, по-перше, не можу спати при світлі, по-друге, ті ліжка - то якісь середньовічні тортури, а по-третє, постійно в палатах навколо плакали чиїсь діти. І в мене, певно, дуже гостро відразу проявився материнський інстинкт, бо я би всіх бігала - заспокоювала)

Ну а ще мені там було дуже нудно, перший день Евелінка взагалі після смоктання засинала на 4, а то і 5 годин, другий день теж багато спала, і я з того всього клацала її знимки)
Тепер дивлюсь на них і думаю - нічого собі вона мацьопа була, хоч пройшов тільки місяць:)

При виписці ми взагалі важили менше 2700, і неонатолог ще парила мені, що то багато, і вона нас не випише. Прийшлось їй докладно пояснити, що я в курсі, що діти перший тиждень можуть втрачати до 10 відсотків ваги, а вже потім її набирають. Вона щось там недовольно фиркнула. Нє, я зрозуміла, до чого вона хилить своїм "не випишемо", але натяк хоч і був зрозумілий, та не взятий до уваги, і залишилась вона при своїх інтересах, а я при своїх грошах:)

А на третій день була пічаль, яка, певно, буває майже у всіх жінок - прибуло дохолєри молока, ним можна було вигодувати не тільки Евеліну, яка шось там трохи посмоктала і заснула, а цілий полк немовлят. Груди стали на два розміри більші і такі важкі і болючі, шо я ледь не впала в паніку, але вчасно була покликана масажистка, яка виправила цю печальну ситуацію) Наступні пару днів вдома я ще робила собі такий масаж сама, а вже потім все стало на свої місця.

І от після трьох днів мордувань в пологовому нарешті настав той довгоочікуваний момент виписки. І от треба ж таке, щоб усі дні, поки я харилась в пологовому, сяяло сонечко і загалом була чудова погода, а в день моєї виписки добряче похолодало і ліпашив сильний дощ. Оскільки тоді, коли в мене почались перейми, взагалі була сильна гроза, то Евеліна Богданівна, напевно вміє прикликати дощ:)

Ну, а потім ми прибули додому, де всі щось дарували Евеліні, а мені ніц, після чого дорога родина жерла празький торт, а я гречку, одним словом, світ несправедливий до породіль. Ех:)