Так от, не зважаючи на те, що грудне вигодовування зараз стараються популяризувати і все таке, перешкоди на вашому шляху в успішному вигодовуванні чекають ще з пологового.
Все почалось, як тільки я народила. Не знаю, чи всім відомо, але після того, як вам викладають дитину на груди, вона протягом тих перших двох годин свого народження має прикластись до грудей. Моя поповзла до них зразу:) Правда, відразу схопити груди їй не вдавалось, і чи то медсестра, чи то лікарка, чи хто там, бо я їх всіх в тому стані особливо не розглядала, скептично заявила: "о, соски поховались. погано".
"Куди вони, курвамать, поховалися?", подумала я, бо сил балакати дуже не було.
"Та, погані соски", - продовжила вона свій вердикт. І тут я подумала, що добре, що я надто втомлена, щоб сперечатися, бо вона почула б мій багатий арсенал приємних слів в свою адресу і адресу її сосків)
Так от, перші пару днів, коли малеча ще не вміла взяти нормально груди, а я не вміла їй їх дати, була справді печалька. Часом нам вдавалось захопити їх з першого-другого разу, а часом це займало по півгодини. Ага, я не перебільшую)
Але вже через кілька днів в нас все вийшло. Я діяла за методикою: зжала сосок трьома пальцями (великим - зверху, вказівним і середнім - знизу), дочекалась, поки вона широко відкриє ротик, запихала сосок, і притискала тісно до себе. Так поробила день чи два, а потім мацьопа вже сама прекрасно зі всім справлялась, моїх зусиль не потрібно було.
І після того, як в неї стало все виходити, вона сама мені ті соски витягнула як вантуз:) Не треба було ні накладок спеціальних, ні молоковідсмоктувача.
Але це було потім.
А тим часом в пологовому, на другий день після пологів в палату прийшла якась женщіна, подивилась на мої груди, нажала шось там на сосок і заявила: "мало молозива".
"Хватає", - так різко відповіла їй я, що вона вирішила за краще свалити тихенько.
А на третій день, коли вже прибуло молоко, з'явилась ще якась женщіна, теж подивилась груди, нажала на соски і заявила: "Щось мало молока". В мене виникло непереборне бажання нажати їй на голову і сказати: "Щось мозку маловато".
Бажання я таки переборола, і теж сказала, що хватає.
"Не догодовуєте?", - спитала вона.
"А нашо?", - щиро здивувалась я, - "мала наїдається і спить".
"А", - тільки й сказала вона і теж утилізувалася з палати.
А потім підключаться дорога родина, знайомі, сусіди, і будуть вас питати постійно: "А молока хватає?", "Може треба догодовувати?", "А ти зціджуєшся?", "А водичку дитині даєш?", "А чо вона в тебе на грудях так довго висить, може не наїдається?".
І навіть в цілком адекватних, підготовлених до грудного вигодовування людей, таких як я, закрадатимуться страхи типу "а може вона дійсно не наїдається?", "а шо, якшо молоко пропаде?" ну і тому подібне.
Добре, що я їх в собі успішно переборювала і нормально годувала малу. І всім бажаю, не зважати на всякі дурні поради лєвих людей, які самі і півроку дитину не годували, а прислухатися до свого материнського інстинкту, до своєї малечі, ну і перші тижні якомога частіше прикладати дітьо до грудей, і тоді і з молоком у вас буде все гуд, і ніяких ідіотських зціджувань не треба буде робити, бо оця заморочка з зціджуваннями без причини - це взагалі якийсь мрак.
І добре, я вам скажу, що ті суміші такі дорогі, бо в мене є знайома, яка годує малого грудьми тільки з однієї причини: бо якісні суміші страшно дорогі. А так вона, мол, мастила би годувати, бо легше дати комусь пляшку і малечу, а самій можна десь свалити на цілий день.
Тож інколи тих, кого не зупиняє здоров'я власної дитини, зупиняє принаймні бабло, отака фігня, малята:)
Немає коментарів:
Дописати коментар