Як не отупіти і не знудитись в декреті

Один з великих страхів молодих мам, особливо, якщо до декрету вони вели дуже активне життя - це внаслідок декретної відпустки перестати розвиватися, отупіти, зациклитися на памперсах, схемах прикорму і щоденному миттю іграшок і підлоги, та стати нецікавою знайомим, чоловіку і, зрештою, собі самій. Скажу чесно, що і мене цей страх не оминув. Я переживала, що мені стане нудно, я хотітиму більше спілкування, різноманіття і на роботку:)

Проте скажу вам одну дуже банальну, але дуже правдиву річ: все в ваших руках. Можна, звісно, вдало деградувати, а можна ще більше розвиватися, ніж в додекретному житті. 

Бо є купа купезна цікавих та корисних справ, і головне бажання, а час завжди знайдеться. Навіть, якщо у вас така ж як і в мене страшенно нелюбляча самотність дитина, яка може побути сама в кімнаті 5-10 хвилин максимум, в той час, поки ваша малеча грається, не обов'язково стояти в неї над головою і спостерігати. Думаю, в принципі мало, хто так робить:) В цей час, звісно, можна дивитися тупі серіали і передачі по тєліку, можна грати забавку на телефоні, можна безцільно серфити інтернет (чим я таки теж часом грішу, хе-хе), а можна зайняти себе чимось значно кориснішим.

До прикладу, моя співробітниця (привіт, Марійка!:)) в декреті почала вишивати, і зараз вишиває такі круті картини і вишиванки, ніби вона народилася з голкою, ниткою і канвою в руках) 

Кума цієї ж співробітниці в декреті почала пекти суперсмачні тортики (знаю, що суперсмачні, бо не раз пробувала), і тепер це вже не тільки хобі.

Знаю, багатьох дівчат, які в декреті почали робити кльовечі хенд-мейдівські штуки, і в них це також переросло із хобі в підробіток.

Хтось шиє чи в'яже діткам одяг та іграшки. Хтось робить прикраси. Хтось вивчає фотошоп чи всякі відеомейкери. Хтось, зрештою, подорожує разом з дітками. 
Загалом, як показує практика, декрет - це чи не найкращий час для нових хобі та стартапів.

Якщо говорити про особистий досвід, то руки в мене трохи не з того місця і хенд-мей, скрап-букінг і всяке таке - то явно не моє)) То я обрала для себе інші заняття. 

Так, я вже третій місяць вдосконалюю англійську на lingualeo.com та engvid.com. Ресурсів для вивчення іноземних мов, зрештою, в неті є повно і багато з них дійсно кльові. Але будьте чесні з собою і займайтесь регулярно, бо я чемно займаюся щодня, крім якихось виняткових випадків, і прогрес реально є.

Коли малявка засинає після обіду, перші півгодини я виділяю на активні заняття спортом, зокрема, останнім часом захопилась заняттями з Джиліан Майклс, шальона тьотка, я вам скажу)) в неї півгодини ну дуже продуктивні, їх хватає на цілий день) але, якщо маєте бажання і час, то можна десь походити в зальчик чи на фітнес, заодно там полялякати буде з ким:) але то якшо є дітьо з ким залишити. ну або бігати зранку, але особисто мене швидше змусиш бетон місити, ніж встати ні світ, ні зоря) я навіть на роботу в 7.30 леееедве вставала)

Ще я займаюся тим, що завжди страшенно любила, але останні роки ніколи не було достатньо часу - багато читаю. Всякого різного: і книги з психології, і самовдосконалення, і просто художні. То мене дуже тішить.

Ну і, хоч руки в мене з одного місця, але шось таки я вмію - часом незле так писати) Оце нещодавно знайшла в себе на компі розпочату абетку в віршиках, відредагувала її, дописала, і тепер в Евелінки буде власна абетка. Є ще розпочата і недописана казка, така нічо, як на мене) Тре тільки дописати.

А, ну і та, ще я веду цей блог, і те, що ви це читаєте, значить, що він таки комусь цікавий))

Одним словом, цікавих, корисних і розвиваючих занять є повно, і в наш інтернетний час, для більшості цих занять навіть не потрібно покидати стіни рідного дому) Тож дєрзайте! І пам'ятайте, що навіть мого улюбленого Гаррі Поттера Джоан Роулінг написала в декреті:)

Горщикові посиденьки:)

Не могла не похвалитись, що Евеліна Богданівна вже крута дівка і ходить декілька разів на день по своїх важливих справах на горщик:)

Питання горщика і коли до нього привчати таке ж суперечливе, як те, коли яку їжу починати давати дитині, різні педіатри і мамські форуми розповідають абсолютно різне. Але я взагалі ніколи не парюсь всякими загальними рекомендаціями і твердо переконана, що завжди тільки мама точно знає, що її конкретній дитині треба:)

Плюс, у мене в голові постійно лякаюча картинка трирічної дитини в памперсі й з пустушкою:)

Переживаючи, щоб ця картина не втілилась в життя, я нещодавно купила Евеліні горщик. Більше навіть не для того, щоб вона зразу на нього сідала, а для ознайомлення, щоб даний предмет їй був знайомий і вона його не боялась, бо знаю і такі випадки:) Купила, до речі, без наворотів, світла і музики, бо це якийсь капєц:) Простенький, невеличкий, бо їй ж таки не два роки, і зі зручною спинкою. 

Тим не менш наступного після покупки дня я вирішила таки спробувати її на нього посадити, цікаво було, чи буде Евелішка взагалі сидіти на горщику, бо дівчина вона ну дуууже непосидюча, її навіть вдягнути важко, бо вона весь час кудись лізе. Але на мій подив вона чемно сіла на свій трон (хе-хе) і десь за хвилину чемно зробила своє діло)) перші два дні я її садила відразу після нічного і денних снів, і напевно влучно вгадувала момент, бо за хвилину-дві ми завжди зі всім справлялись) 
Зараз ще й після годування саджу, і вона таки, напевно, зрозуміла, що це за штука і чого від неї хочуть, бо майже відразу чемно робить своє діло, і після того, як зі всім впоралась, пробує з нього встати) Але поки не зробить усе, не встає) Ну, правильно, чекає, щоб її похвалили, бо я Евеліну за горщикові посиденьки страшенно розхвалюю на всі лади, так шо вона тішиться-неперетішиться з широкою посмішкою на всі свої два з половиною зуби)) 

Я, звісно, розумію, що Евелішкін мене за пару днів чи навіть тижнів не почне попереджати, що хоче пісяти, і не полізе до горщика, коли треба буде, але все одно такі наші маленькі успіхи мене дуже тішать:)