Як я стала мамою, або розділ перший: пологи:)

Мені дуже подобалося бути вагітною - ускладнень у мене ніяких не було, почувала я себе чудово, нічого не боліло. Та ще й всі тебе люблять і шанують:) Чо би тут не тішитись. Я все кажу, що всім би такої вагітності, як у мене. 
Крім того, я поправилась всього лиш на 12 кг - ну прямо як книжка пише) і в мене не було ні одної розтяжечки, та і загалом виглядала я то шо нада. Оця фотка зліва зроблена за три дні до пологів)




Про пологи я під час останніх місяців вагітності вивчила все: як починаються пологи, як дихати на переймах, пози для полегшення на переймах, як тужитися, як то все проходить і так далі, і тому подібне. Тому, коли в грозову ніч вівторка, 16 червня, на тиждень раніше від запланованої дати в мене почало з однаковою періодичнистю боліти в попереку, я запідозрила неладне. Але, думаю, почекаю, мало лі, може це хибні перейми, а я зараз приїду в той пологовий, а я їх знаю - вони мене вже звідти не випустять, поки не рожу)
Почекала я пару годин, а гострий біль на 15-30 секунд з періодичністю в 15-20 хвилин не проходив. І я зрозуміла, що пора йти в душ і викликати таксі. Я розбудила Богдана, ми зібрались і поїхали.

Поки не відійшли води, перейми, скажу я вам, то дєцкий лєпєт) принаймні для мене так було)

Я сиділа в фейсбуці, робила селфі, постила їх в інстаграм... 
От справа фотка за годину до того, як відійшли води) 
Коли до мене лікарі заходили, в шоці були, і питали - тебе шо нічо не болить? ти родиш чи в телефоні сидиш? а в тебе точно перейми? Отаке)))

А от, коли десь близько п'ятої в мене відійшли води, почалися серйозні перейми. І тут, я вам скажу, особливо тим скажу, хто планує родити, головне правильно дихати. Це настільки полегшує біль, що ви собі не уявляєте. Тож не лінуйтеся перед пологами і подивіться всякі ролики на ютубі і потренуйтеся пару днів хоча б.
Ну і обов'язково, дійсно обов'язково, беруть на пологи чоловіка. Мені Богдан надзвичайно допомагав - як морально, так і фізично, без нього я б не була таким молодцем. Він правда настраждався теж, бо це було: "Богдан, дмухай на мене віялом! Нє, забери то віяло, нахолєру ти на мене дмухаєш!", "Роби мені масаж! Нє, не роби масаж, забери руки!", ну і такево) Але я, міжду прочім, навіть не кричала, і не матєрилась, то я ше була дуже чемна породіля))

Але перейми - то ще теж такоє. Бо є ще потуги) І коли на переймах ти мусиш просто перемордуватися трохи, єдине, що можеш собі диханням і позами допомогти трохи, то потуги - то серйозна важка праця, я вам серйозно кажу)
Меблі легше таскати, і штангу по спортзалі, марафон легше бігти і поле бараболі засадити, ніж ото тужитися. Най його шляк трафить, як то важко) І це при тому, що я слабачкою ніколи не була, до вагітності ходила по тренажерках і басейнах, щодня робила зарядку і качала прес, а під час вагітності займалася спеціальною гімнастикою і дуже багато ходила. То я собі не уявляю, як там слабачки тужаться, особливо, якщо в них плід 4,5 кг, а не 2,9 кг, як моє золотко) Так шо, дівки, спорт - то наше всьо. Ну і знову ж таки - правильне дихання.

Але, коли ти нарешті з тим всім впораєшся і почуєш крик свого дітятка, і коли тобі нарешті викладуть його на груди, ти забуваєш всі ті двіжі:)
Ну і я особисто каааапєц як собою гордилась і повторяла весь час Богданові: "Оце я молодець, правда?")) 
А потім вже в палаті не спала ніхолєри, а дивилась на малечу і думала "це ж я її родила, але я крута"))
Карочє, хто не родив, той жізні не знає. Так шо пацикам в принципі не дано)))