Горщикові посиденьки:)

Не могла не похвалитись, що Евеліна Богданівна вже крута дівка і ходить декілька разів на день по своїх важливих справах на горщик:)

Питання горщика і коли до нього привчати таке ж суперечливе, як те, коли яку їжу починати давати дитині, різні педіатри і мамські форуми розповідають абсолютно різне. Але я взагалі ніколи не парюсь всякими загальними рекомендаціями і твердо переконана, що завжди тільки мама точно знає, що її конкретній дитині треба:)

Плюс, у мене в голові постійно лякаюча картинка трирічної дитини в памперсі й з пустушкою:)

Переживаючи, щоб ця картина не втілилась в життя, я нещодавно купила Евеліні горщик. Більше навіть не для того, щоб вона зразу на нього сідала, а для ознайомлення, щоб даний предмет їй був знайомий і вона його не боялась, бо знаю і такі випадки:) Купила, до речі, без наворотів, світла і музики, бо це якийсь капєц:) Простенький, невеличкий, бо їй ж таки не два роки, і зі зручною спинкою. 

Тим не менш наступного після покупки дня я вирішила таки спробувати її на нього посадити, цікаво було, чи буде Евелішка взагалі сидіти на горщику, бо дівчина вона ну дуууже непосидюча, її навіть вдягнути важко, бо вона весь час кудись лізе. Але на мій подив вона чемно сіла на свій трон (хе-хе) і десь за хвилину чемно зробила своє діло)) перші два дні я її садила відразу після нічного і денних снів, і напевно влучно вгадувала момент, бо за хвилину-дві ми завжди зі всім справлялись) 
Зараз ще й після годування саджу, і вона таки, напевно, зрозуміла, що це за штука і чого від неї хочуть, бо майже відразу чемно робить своє діло, і після того, як зі всім впоралась, пробує з нього встати) Але поки не зробить усе, не встає) Ну, правильно, чекає, щоб її похвалили, бо я Евеліну за горщикові посиденьки страшенно розхвалюю на всі лади, так шо вона тішиться-неперетішиться з широкою посмішкою на всі свої два з половиною зуби)) 

Я, звісно, розумію, що Евелішкін мене за пару днів чи навіть тижнів не почне попереджати, що хоче пісяти, і не полізе до горщика, коли треба буде, але все одно такі наші маленькі успіхи мене дуже тішать:)