All we need is love :)

Ходять легенди, що є такі діти, яких можна посадити в манеж чи ліжечко, чи просто на коврик, дати їм забавки і вони там тихенько собі граються годинами і навіть не намагаються вилізти. Ці легенди навіть підтверджують деякі мої везучі знайомі.
В принципі, не можу сказати, що мені не пощастило, бо я ж сама завжди хотіла активну, енергійну, рухливу дитину, і тепер, як то кажуть, пакой нам толька сніцца:)
Моя Евеліна не те, що не буде спокійно сама бавитись десь на одному місці, вона просто не всидить на одному місці більше 10-20 хвилин. Їй постійно треба десь лізти, сідати, вставати, повзти, все діставати, розкидати, рвати, супроводжуючи це голосним пищанням, якшо це можна назвати пищанням, бо то якийсь більше немовлячий металкор)) Ми з Богданом завжди кажемо, що її треба записати у немовлячу рок-групу, або створити таку, бо наша малявка найбільше любить скрімити і товкти руками по всьому, барабани їй би теж були, певно, б не чужі:)
У візочку несплячою Евелінка теж може висидіти максимум півгодини і тоді починає в ньому вставати і пробувати вилізти:)
Словом, в мене не та дитина, з якою можна спокійно годинами ходити по супермаркету чи пекти торт з трьома видами крему, якщо вона не спить. Бо є ризик, що яйця до того торту довго стоятимуть напівзбиті, молоко збіжить, мука і цукор будуть розсипані по всій кухні, а сметану Евеліна втіхаря злизуватиме з ложки.
І от був, не буду кривити душею, в мене такий період, коли я думала "ну є ж в людей спокійні діти, оце ж пофартило їм" і я реально підзаздрювала тим, чиїх дітей було ні видно, ні чути.
Але потім дала собі на спокій, бо якщо реально подумати: яка в мене - непосидючої, активної і галасливої, мала би бути дитина?:) 
Взагалі порівнювати свою дитину з чиєюсь - це останнє, що варто робити. Краще того, в принципі, ніколи й не робити. Навіть десь наодинці з самим собою. Бо ж як можна порівнювати тих крихіток, коли вони всі такі різні? Такі ж різні, як різна кожна людина, бо вони хоч маленькі, але особистості. І хтось спокійний, хтось активний, хтось лінивий, хтось енергійний, хтось тихий, а хтось крикливий. І це не значить, що хтось гірший, а хтось кращий. Ті малі карапузи всі дуже кльові, і всі показують нам все найкраще, що в них є, якщо їх дуже сильно любити. Так що любіть своїх малявок:) 

Отакий вийшов милий опівнічний пост і мила знимка моєї бешкетниці:)