Здиванні польоти

Я таки великий лейдак, яких ще пошукати треба, і так розлінилась, що забула за свій блог:) Але останнім часом мені часто за нього нагадували, і я таки забрала себе від святкових столів, викинула з рук чергову цукерку і вирішила щось написати:)

Часу пройшло огого, а по немовлячих мірках це взагалі шалений відрізок часу і Евелінка навчилась купу всього нового, я не встигаю за її досягненнями. 
А найбільший розвиток почався, коли вона спочатку навчилася перевертатись в різні боки. З животика на спинку їй часом вдавалося перевернутись, коли їй було близько трьох місяців, потім лежачи на спині, вона постійно переверталась на бочок, а рівно в чотири місяці і один день зробила свій перший переворот з спинки на животик. І почалося. Просто лежати їй вже не хотілося, і вона постійно вертілась, перекручувалась і таким чином пересувалась. 
І тут сталося ВОНО. Те, що вперше найчастіше стається саме тоді, коли дитина ще тільки починає активно двіжувати, а батьки ще до цього не звикли. ВОНО - перший політ з дивана. Багато молодих мам, і я в тому числі, думають, що їх ця оказія омине, бо вони всі такі уважні і все таке, ага, не тут то було. Зазвичай на цей прекрасний політ вистачає кількох секунд, поки ви кудись втикнули, повернулись, одним словом, відволіклись. І малеча думає, а чо нє - пора виходити за рамки:)
Нє, ну в принципі, лєгєнди гласять, що є такі мами, в яких діти ніколи не падали з дивана, я їх вітаю, і медаль їм, медаль! Може вони зразу здогадались, що, якщо малеча вже дуже активна, то пора її перемістити на підлогу, може вони справді очей не відводять від дитини, ну але то не про мене. Моя малеча у віці чотирьох з копійками місяців вирішила, що то лі вона одна з братів Райт, то лі вона сокіл і літає, і сіганула з дивана на підлогу. Богу дякувати, коврик м'який, а диван низький, і нічого страшного не сталося, але крику було багато. І скажу вам точно, що я перелякалася значно більше за Евеліну. І з того часу вирішила, що хай краще лазить по підлозі. Хоча один випадковий політ в нас ще був. Зрештою, діти з тим ростуть, але це я зараз така мудра, бачили б ви мене в паніці після тих падінь:) 
Ліпше б, звісно, якби малявки не робили таких здиванних польотів, але ліпше й було б, якби долар був по п'ять)) Тож мужності вам, терпіння і витримки, молоді мами, а я йду таки з'їм ще пару цукерок з чайком у тиші та спокої, поки моя малеча спить:)