Жодну жінку, яка народить дитину, це не
мине. Жодну. Жоднісіньку. Навіть, якщо вам сорок, і ви народили третю дитину,
все одно знайдуться люди, які впевнені, що знають про виховання та догляд дітей
значно більше за вас. Навіть, якщо у них самих дітей немає. Навіть, якщо у них
племінників і похресників немає. Все одно в них знайдеться аргумент, що
«знайома сестри моєї співробітниці казала, що найкраще годувати дитину тим-то і
тим-то…», і все – сперечатися немає сенсу. Навіть, якщо такі порадники ніколи не годували груддю, або
годували два місяці, вони все одно краще за вас знають, є в вас достатньо
молока чи нема, і якої воно "жирності". Навіть, якщо вони виховали
двієчника чи хулігана, вони все одно знають найкращі методи виховання ідеальної
дитини.
І головне
– ці порадники повсюди. Від них нікуди не сховаєшся. Вийдеш з візочком на
прогулянку – і вже бабуля на лавочці тобі пояснює, чого на дитину треба було
шапочку одягнути в літню спеку, як правильно тримати малюка, і як це яблучний
сочок дитині ще не давати, їй ж уже три місяці! Або зарулиш візочком на дитячий
майданчик, де такі ж як ти новоспечені мамочки пояснять, чому дитину не можна
на руки брати, чим її краще годувати і скільки разів з обох сторін прасувати
дитячі речі.
Молоді
мами – це часом взагалі повна біда, бо ж кожна впевнена, що її метод виховання
і догляду за дитиною – найкращий. І, якщо ти наберешся сміливості заявити, що
робиш по-іншому, то на тебе подивляться, як мінімум, як на прокажену.
А крім
цього ще ж є дорога родина, кожен член якої стовідсотково дасть тисячу і одну
пораду, від яких помалу закипає мозок, бо ж хтось каже, що треба годувати по
режиму, хтось, що по запиту, хтось, що дитину треба пеленати в перші місяці,
хтось каже, що всякі пеленання давно в минулому, хтось радить садити на горщик
ледь не з перших місяців, хтось – не раніше року…
І це ще
не кінець взриву мозку. Ще ж є купа літератури від дитячих психологів і
педіатрів. І кожна поважаюча себе мама, звісно, мусить хоча б бігло
передивитись всіх тих зайцевих-доманів-комаровських. І всі знову ж таки багато
в чому не сходяться думками! І кому
тут вірити, кого слухати, якщо ще й свого досвіду поки немає?!
Я вам так
скажу, досвід – діло набувне. І ніхто вам стовідсотково не скаже достеменно, як
саме вашу конкретну дитину ростити. Бо найкраще це знаєте саме ви. Бо ви мама
своєї дорогоцінної малявки і у вас є щось більше за знання – особливе мамське
чуття, що потрібно саме вашій дитині. Звісно, все одно виховання певним чином
відбуватиметься методом проб і помилок, без цього ніяк. Але тут якраз добрі
поради і можуть вам допомогти. Бо все ж таки серед засилля тих усіх порадників
є справді розумні, адекватні люди з досвідом. Але потрібно усе фільтрувати, і
підлаштовувати під себе і свою дитину. Те саме стосується і книжок мудрих дядь
і тьоть. Бо якщо хтось там написав, що дитину треба вкладати спати саме так, і
ви пробуєте-пробуєте кілька днів, а ваша дитина так не вкладається і горлає
годинами на весь будинок, то забийте трохи на того дядька з порадами. Все ж
таки всі люди різні, і так само всі діти різні. Кожен з цих малюків вже
особистість, а нам, мамам, головне зробити так, щоб вони росли щасливими. А як
зробити так, щоб ваш малюк виріс неймовірно щасливим, чомусь якраз ніхто не
радить. Тож поради порадами, а приймати
усі рішення все одно вам. На завершення дозволю собі перефразувати відомий
вислів: «Сім порадників послухай і сама вирішуй» :)
Немає коментарів:
Дописати коментар